6 лютого 1996 року британська антарктична станція "Фарадей" офіційно стала українською та отримала назву "Академік Вернадський". На флагштоку біля станції замість Union Jack замайорів синьо-жовтий прапор. Саме з цього дня розпочався відлік самостійних українських досліджень Антарктики, які тривають і сьогодні. Україна увійшла до "елітного клубу" держав, що мають цілорічні антарктичні станції.
Українські науковці брали участь у дослідженні Антарктики й раніше — зокрема в радянський період. Однак після розпаду СРСР Росія відмовилася передати Україні хоча б одну з антарктичних станцій колишнього Союзу.
На початку 1990-х років Велика Британія ухвалила рішення безкоштовно передати станцію "Фарадей" країні, яка зможе гарантувати продовження багаторічних наукових спостережень. Це було пов’язано з тим, що британці побудували в регіоні нову базу "Розера", яку можна було обслуговувати літаками. Утримання двох станцій в одному районі стало економічно недоцільним. Завдяки спільній роботі українських дипломатів і науковців Британія ухвалила рішення передати станцію Україні на безоплатній основі.
Серед ключових причин:
- високий науковий потенціал українських учених;
- наявність у той час власного науково-дослідного флоту.
Головним зобов’язанням України стало продовження унікальних рядів наукових спостережень, більшість із яких ведуться на станції ще з середини ХХ століття. Зокрема:
- метеорологічні спостереження — з 1947 року;
- вимірювання магнітного поля Землі — з 1954-го;
- моніторинг рівня озону — з 1957-го.
Україна не лише зберегла ці спостереження, а й розвинула власну наукову програму. Нині дослідження на станції "Академік Вернадський" проводять за трьома основними напрямами:
- геофізичним;
- метеорологічним;
- біологічним.
Антарктика є одним із ключових регіонів для дослідження процесів планетарного масштабу, і Україна є частиною цієї науки світового рівня. На станції зберігаються одні з найдовших у регіоні безперервних рядів метеорологічних і геофізичних спостережень. Саме вони дають беззаперечні докази глобального потепління: за майже 80 років середня річна температура в районі станції зросла на 3 °C.
Українські вчені кожні три години фіксують показники погоди та передають дані до Всесвітньої метеорологічної організації, Укргідрометцентру й інших установ. Ці дані використовують науковці по всьому світу для створення кліматичних моделей, а також для підготовки щоденних прогнозів погоди в Україні.
На станції також досліджують:
- озонову діру (вперше відкриту тут ще в британський період);
- магнітне поле Землі;
- іоносферу;
- вплив зміни клімату на рослинний і тваринний світ Антарктики.
Припинення будь-якого з цих рядів означало б втрату унікальних даних, що унеможливило б відстеження глобальних змін. Окрім цього, українські вчені відкрили низку нових видів живих організмів, досліджують адаптацію антарктичних рослин, глобальну грозову активність та інші процеси. Завдяки власній станції Україна бере участь у міжнародних наукових ініціативах, зокрема Year of Polar Prediction, CCAMLR Environmental Monitoring Program, PolarRES, OCEAN:ICE.
Антарктика не належить жодній державі та управляється в межах Договору про Антарктику. Ключові рішення ухвалюють на щорічних Консультативних нарадах, де право голосу мають лише 29 консультативних сторін, серед яких і Україна. Усі рішення ухвалюють консенсусом, що дає Україні реальний вплив на формування політики щодо континенту. Україна інформує партнерів про вплив повномасштабного вторгнення на науку та блокує імперські ініціативи росії. Водночас РФ спільно з Китаєм перешкоджають природоохоронним рішенням, створюючи загрози для екосистеми Антарктики.
Станція "Академік Вернадський" є одним із найвідвідуваніших туристичних об’єктів Антарктики. До повномасштабного вторгнення саме тут багато іноземців уперше дізнавалися про Україну. Сьогодні полярники через туристів і міжнародну співпрацю продовжують розповідати світові про російську агресію.
З 1996 року Україна здійснила значні інвестиції в антарктичні дослідження. Зупинка програми означала б фактичну втрату цих вкладень, а її відновлення потребувало б значно більших коштів.
У воєнний час держава фінансує базові потреби програми: цілорічні спостереження на станції та один рейс науково-дослідного судна "Ноосфера" для ротації експедицій. Для розвитку досліджень Національний антарктичний науковий центр залучає міжнародне фінансування, зокрема в межах програм "Горизонт Європа".
Через повномасштабне вторгнення РФ частина українських полярників долучилася до Сил оборони України. Їх називають "бойовими пінгвінами" — нині таких понад 30. Серед них — вчені, лікарі, кухарі, інженери, механіки та системні адміністратори, які у війську стали піхотинцями, саперами, операторами дронів, медиками й розвідниками.
Полярники мають власний шеврон із пінгвіном і прапором України. Деякі з них зазнали поранень. Зокрема, полярник Юрій Лишенко дивом вижив після мінометного обстрілу на Донбасі, втратив ногу, а після реабілітації повернувся до роботи в НАНЦ і у 2025 році знову працював в Антарктиці в складі сезонної експедиції. НАНЦ та учасники експедицій підтримують "бойових пінгвінів", організовуючи благодійні ініціативи для збору коштів на потреби військових.
Державне підприємство “Мультимедійна платформа іномовлення України” у співпраці з Національним антарктичним науковим центром (НАНЦ) створило документальний фільм “Воїни науки” про українських полярників, які одночасно воюють на два фронти — науковому та воєнному. Автором ідеї фільму виступив журналіст і волонтер Геннадій Куркін. Зйомки тривали на станції “Академік Вернадський” в Антарктиді, на борту науково-дослідного судна “Ноосфера” та на передовій в Україні.
Стрічка показує разючий контраст між тишею антарктичних пейзажів і гуркотом війни. Вона вже отримала нагороду “Найкраща режисерська робота” на фестивалі Cinema for Victory.Фільм можна переглянути на майданчиках іномовлення: українською мовою на “Дім“, російською FREEДОМ, англійською на UATV.English та The Gaze.