У 2004 році після масових фальсифікацій на президентських виборах в Україні відбулася Помаранчева революція. У 2014 році українці знову вийшли на Революцію Гідності. Складається певна тенденція, що кожних 10 років українці піднімаються, щоб відстоювати свої права і демократичні цінності. І зараз такий період якраз наближається.
Редактор POLITICO Europe Джеймі Деттмер після розмови з українськими політиками висловив впевненість, що незабаром на Україну може чекати новий Майдан.
"Наступне повстання матиме на меті завершити роботу попередніх двох Майданів", - сказала журналісту опозиційна депутатка від партії "Голос" Ірина Совсун.
За її словами, наступний Майдан має демократизувати Україну та остаточно змити корупцію, яка десятиліттями гальмувала розвиток країни.
Совсун не єдина, хто бачить чергові потрясіння на горизонті. Таке ж переконання висловив колишній український міністр, який побажав залишитися анонімним, щоб мати змогу вільно обговорювати делікатні теми.
Як пише Деттмер, ексміністр, як і багато інших законодавців, реформаторів і лідерів громадянського суспільства — був обережним, висловлюючись публічно, боячись підірвати військові зусилля та забезпечити пропаганду для росії.
"Ця війна породила великі надії, і люди будуть дуже нетерплячими до змін, — сказав колишній урядовець, — Вони захочуть грошей і справедливості та завершення реформи, яку вони вимагали ще в 2014 році, і вони захочуть їх швидко".
І хоча орієнтуватися в бурхливих післявоєнних політичних водах буде важко для будь-якого лідера, за словами колишнього міністра, це буде особливо актуально для президента України Володимира Зеленського, оскільки "він став частиною проблеми — лідером із автократичними тенденціями".
Для західних читачів, як зазначає журналіст, це може прозвучати дивно. Адже закордоном Зеленського називають втіленням українського спротиву і навіть іконою демократії.
"Лідерство, комунікативні здібності та незламний дух Зеленського заслужили похвалу і вдома, в Україні. Його цифри в опитуваннях захмарні — вище лише в армії. Але досвідчені спостерігачі кажуть, що його 84-відсотковий рейтинг схвалення є результатом настрою мітингу навколо прапора, і вони передбачають, що його число впаде, коли зникне екзистенційна загроза — так само, як це сталося незабаром після того, як комік-популіст, який став президентом був обраний в 2019 році, переконливо пообіцявши захищати інтереси народу проти багатих і правлячого класу", - пише Деттмер.
Журналіст Politico констатує, що на жаль, Зеленський не зміг повторити свою роль телевізійного "президента народу" в реальному житті, його підтримка в якийсь момент різко впала лише до 11 відсотків після того, як він звільнив реформаторськи налаштованого прем'єр-міністра, сформувавши свій уряд з друзів та колишніх ділових партнерів, і нікуди не дійшов завдяки своїй антикорупційній ініціативі.
Натомість українського президента звинуватили у тому, що він стає все більш автократичним і порушує закони, видаючи президентські укази про санкції проти ворогів, і все це "в ім'я боротьби з російською агресією" — але, на думку деяких критиків, також з метою завадити своїм політичним опонентам.
За чотири місяці до російського вторгнення Зеленський і двоє його близьких соратників також були причетні до офшорної фінансової діяльності. На основі Pandora Papers — сховища документів, які розкривають офшорну діяльність політичних лідерів та інших відомих осіб у всьому світі — Organized Crime and Corruption Reporting Project виявила, що український лідер створив офшорні компанії до того, як став президентом, але продовжував отримувати від них прибуток після того, як увійшов в Офіс президента. Зеленський, зі свого боку, заперечив будь-яке відмивання грошей або незаконне використання коштів.
Політичні опоненти кажуть, що зараз йому не можна закидати довоєнний досвід. Але після того, як гармати замовкнуть, виникнуть питання щодо подій, які передували війні, і чому Зеленський проігнорував суворі попередження розвідки із Заходу про високу ймовірність російського вторгнення і не зміг поставити Україну на воєнний стан значно раніше.
Однак час від часу ці питання піднімаються навіть у розпал війни. У серпні виник цілий каскад публічної критики після зауважень Зеленського про те, чому він применшив попередження про неминучий напад. Президент стверджував, що зробив так, бо в іншому випадку "українці запанікували б, втекли б і спровокували б економічний колапс".
Опозиційні політики та лідери громадянського суспільства, опитані POLITICO, сказали, що Зеленський також буде під прицілом через те, як він та його згуртована команда старих друзів і колишніх ділових партнерів керували під час війни — у спосіб, що не відрізняється від того, як вони робили це до вторгнення, намагаючись встановити "керовану демократію" з однією домінуючою партією.
"Звичайно, нам потрібно підтримувати уряд, і ми повинні залишатися єдиними, – сказав опозиційний депутат Микола Княжицький. – Але мене хвилює майбутнє демократії в моїй країні. Навіть під час війни має бути політична опозиція, має тривати демократичний процес, має бути парламентський нагляд".
Як і інші, Княжицький зауважив, що Зеленський користується президентськими повноваженнями під час війни та воєнним станом, щоб захопити більше влади, контролювати телевізійні ЗМІ, відсторонити парламент і нехтувати законодавчим наглядом за тим, як виділяються державні кошти і кому, і чи є бенефіціарами бізнес-союзники українського президента або компанії, пов'язані з членами його правлячої партії.
Деякі також побоюються, що глобальні лестощі, які зараз отримує Зеленський, підживлюють дурість величі.
"Він думає, що він політик номер один у світі, і що Джо Байден набагато, набагато нижче від нього, і ще нижче знаходяться такі лідери, як Макрон і Шольц", — сказав колишній міністр, додавши, що це нездорово і віщує щось погане.
Як і інші, він згадав, що український лідер, схоже, не хоче ділитися сценою чи центром уваги, подібно до того, як актор хоче отримати всі найкращі репліки, тоді як колишній помічник Зеленського сказав, що його Офіс постійно перевіряє дані опитувань, щоб перевірити, чи ніхто його не затьмарює.
На думку критиків, ця рішучість бути незмінним головним героєм може певною мірою пояснити, чому Зеленський відкидає заклики сформувати коаліційний уряд або уряд усіх талантів в Україні у важку для країни годину.
Але Тимофій Милованов, президент Київської школи економіки, який також є колишнім міністром економічного розвитку та неофіційним радником уряду, відкидає твердження про те, що Зеленський має автократичну жилку.
"По суті, Зеленський відповідає тому, чого хочуть люди. На мій погляд, Україні дуже пощастило з ним. Я думаю, що попередні президенти капітулювали б у перші кілька тижнів війни і пішли б на переговори", — сказав він.
За словами Милованова, Зеленський будує національну державу і тому не має іншого вибору, окрім як обходити інституції, тому що вони занадто часто захоплені корисливими інтересами.
"Ніхто не знає, яку більшу перспективу має на увазі Зеленський. Я думаю, що він змінив свої погляди протягом останніх трьох років роботи, оскільки він вчився та розумів ширшу перспективу та діючі сили. Я думаю, що багато в чому він розуміє більше, ніж більшість із нас", – додав він.
А в січні під час одного зі своїх нічних телезвернень Зеленський справді запевнив українців, що "повернення до того, як було, не буде".
Але ці зауваження пролунали в розпал корупційного скандалу навколо незаконних виплат і надмірно завищених військових контрактів, що призвело до серії відставок і звільнень кількох високопоставлених українських посадовців, включаючи п'ятьох голів ОВА і чотирьох заступників міністрів. Скандал став відомим після того, як журналіст-розслідувач оприлюднив деталі шахрайських контрактів, коли уряд не діяв.
Водночас запевнення Зеленського не заспокоюють і деяких давніх дослідників країни.
"Ми не бачили достатньо значних зусиль для боротьби з корупцією — хоча, можливо, за одним важливим винятком", — сказав колишній високопоставлений дипломат США, який має чималий досвід роботи в Україні. "Я думаю, що вони справді намагаються запобігти перенаправленню будь-якої масової західної допомоги, яку вони отримують. Я вважаю, що вони розуміють ризики, якщо виникне великий скандал".
Але колишній дипломат сказав, що на останніх зустрічах з опозиційними політиками та лідерами громадянського суспільства в Києві його вразило те, що "з одного боку вони дійсно цінують силу Зеленського як військового лідера", але "глибоко також стурбовані корупцією та його авторитарним стилем".
"У їхній свідомості відбудеться розплата, як тільки закінчиться війна", — сказав він. "І я думаю, що це, ймовірно, буде правдою".