Якщо хтось не знайшов у рейтингу себе або своїх кумирів: не засмучуйтесь
Відзначати 8 Березня в сучасній, "просунутій" Україні, як кажуть, - не комільфо. Старе совкове свято з черговими мимозами і в'янучими вигоночними тюльпанами... Але ж свого, українського аналога поки що немає. Дні матері та сім'ї – не рахуються. Ми ж не можемо всерйоз вважати, що жінці у нашому суспільстві визначена роль виключно Берегині, яка захищає чоловіка-воїна? Українки сьогодні воюють крутіше інших мужиків. На різних фронтах. Про таких жінок і хочеться сьогодні розповісти.
Надія Савченко. Ці дні – переломний і трагічний етап в житті Наді, офіцера української армії і Героя України. Вона не здасться у будь-якому випадку. «Я не предмет торгу. Я невинна людина. Тому ніяких обмінів, жодних торгів я чекати не буду», сказала у суді. Українці слухають її промову,читають і перепощують її листа на волю, як Одкровення. І путінські психологи за нею мали би вже обчислити характер всієї сучасної України. Незламний, вибуховий, і заряджений на високі почуття. І вже неможливо визначити, чи то Надя взяла ці риси у країни, чи то вже Україна у неї. Бережи її, Боже...
Яна Зінкевич. 20-річний командир Госпітальєрів - наш символ мужності і терпіння. Бог дав їй окриленість, Бог врятував її життя, він же послав випробування на її долю. Кілька довгих місяців країна чекала: «Яну відвезли в ізраїльську клініку», «Яні зробили операцію», «Яна може сидіти»,«Яна буде жити». Щоб вона могла ходити, потрібно тривале лікування і багато грошей. Друзі і соратники створили Фонд Яни Зінкевич. Просять допомоги.
Джамала. На позаминуле Євробачення вона збиралася їхати з пісенькою про усмішку, зараз - повезе пісню про сльози. Їй говорили, що це не формат - ті хто безумовно компетентний: Меладзе і Данилко. Але що таке формат? Перемогти у цьому конкурсі – не проблема, можна бути просто бородатою жінкою. Використати шанс не для своєї кар'єри, а для того, щоб розповісти про біль свого народу – це вчинок.
Ірина Геращенко, єдиний з політиків у цьому рейтингу. В парі з Романом Безсмертним, мабуть, єдині, хто зрозуміло розповідають про те, що готує нам Мінськ. Це сьогодні чи не тема номер один в країні. Хоча, можливо, говорять про Ірину зовсім не тому, а тому, що витягує наших хлопців з лугандонських катівень.
Хатія Деканоїдзе. Багато хто називає її політичним обличчям поліції. Але це не обличчя жінки, яка виголошує запальні промови, а тієї, яка переймається реальними справами. Хатія привносить нові, європейські смисли, керуючи багатьма озброєними чоловіками. Її стиль наслідують. Чи багато начальників відкрито виступлять на захист свого підлеглого, обвинуваченого в умисному вбивстві? Її слова: не допустити «інквізиції для поліції» вже стали крилатими.
Маша Варфоломеєва, луганська журналістка, патріотка, 14 місяців перебувала в заручниках терористів «ЛНР». Машу утримували в окремій одиночній камері в підвалі, без світла. Ті, хто зумів побачити її, говорили: дівчина має поганий вигляд, важить близько 30 кг. За що сиділа? За фотографування у недозволеному місці. А ще за знімки у соцмережах, за прапор України, герб. З березня вона, нарешті, вийшла на свободу, бойовики її обміняли на двох найманців-росіян.
Марія Берлінська. Аэророзвідниця, координатор проекту «Невидимий батальйон», вона відкрила істину, відому всім. Про те, що жінкам, які воюють на передовій, реально - командирами бойових екіпажів, розвідницями і снайперами, заборонено займати армійські посади. От і отримують вони скупі зарплати куховарок і банщиць. Рівноправність жінок, в тому числі і на війні, це майже те, заради чого було придумано 8 Березня.
Анастасія Приходько. Це був "ніж у спину Росії" - співачка, учасниця Євробачення від РФ, з перших днів війни висловилася про росіян однозначно. Її слова: «Панове росіяни, не буду вказувати вам дорогу, ви знаєте, куди йти, хоча ні, ви вже там!» шокували російський бомонд і стали класикою. На відміну від колег, які не гребують гонорарами від Останкіно, вона вважає, що співати для окупантів - зрада. Останні місяці їздить з концертами в зону АТО, а в країни Балтії привезла програму «Герої не вмирають».
Вікторія Трофименко. Її фільм «Брати» став відкриттям українського кінематографа, побував на 20 кінофестивалях. У Швеції в ній побачили продовження «темної сторони» Інгмара Бергмана, в Москві – алегорію про загибель «двох братніх народів», в Україні – гірку правду про наші вічні розбіжності. Сама Трофименко себе називає Муллою Насреддіном і українським «казкарем» в одному флаконі.
Марія Музичук. Українська шахістка цими днями у Львові веде боротьбу за світову шахову корону з першим номером шахового рейтингу китаянкою Хоу Іфань. Марія - чинна чемпіонка світу з шахів, і світ вже знає: Україна - країна не тільки найсильніших чоловіків, а й найрозумніших жінок.
* * *
Якщо хтось не знайшов у рейтингу себе або своїх кумирів: не засмучуйтесь. Він суб'єктивний, не повний і не репрезентативний.
Є українки, які поза всяких рейтингів. Ліна Костенко, Ада Роговцева, Кіра Муратова. Вони змушують про себе говорити вже понад півстоліття. Для них інша "табель о рангах" – це Видатні Українки.
Є ті, хто займається благодійністю: дружини наших вождів і просто селфмейд-вумен і бізнес-леді. Їхнє друге ім'я «скромність» – і вони не потребують рейтингів.
Є дами від політики, які змусили про себе говорити: хто по-новому розпущеною косою, хто свіжопрорізаними розкосими очима і зовнішністю дівчаток-підлітків. А багато із жвавих дівчат-активісток і реформаторш, прийшовши у владу, навпаки, стали гламурними матронами, яки красуються у розкішних прикидах, з умілою засмагою і заможними заступниками - за всіма ним плаче глянець.
Є й такі як Лорак і Повалій, і вони змусили про себе говорити. Але повторювати те, що говорять, не хочеться.
А справжнім українкам не можна не побажати свободи й миру, терпіння і стійкості, віри та любові!
Євген Якунов. Київ.